Я в долонях світ тримала Тих, хто поряд був зі мною, кликала, шукала Серед днів минулих Вірила та пробачала Всю себе їм до останку віддавала Але сталося як є
Жалі любі мої Жалі, не повернути нічого Жалі не тримаю у серці Жалі, їм не бути в моєму житті
Відпускати було важко Але нести на собі образи завжди важче Набагато краще Прислухатися до серця Чи відкриті й досі людям тим у ньому дверці Хто пішов, нехай іде
Жалі любі мої Жалі, не повернути нічого Жалі не тримаю у серці Жалі, їм не бути в моєму житті
Сама з собою розмовляла тисячі разів Питала Бога, як встояти на одній нозі Чи то мій зір схибив, чи сум в мені осів Я маю поле із жалів, в них навесні посів Жнива, жнива. В жилах жива вода тече А значить буду жити з цим іще В плачах печаль, в думках печаль, печаль і жаль Але в усьому є межа і я
Буду дивитись вперед, буду просити пробачення Адже жалі не дають забувати, навпаки, придають значення Різним подіям в житті, різним особам. Де моя совість? Інколи маєш добро на меті, але в думках тільки жаль, тільки сором І я вийматиму з себе цеглини, закладені кимось ще в ранніх літах Кажуть, людину зліпили із глини, тож можна змінити все те, що не так Варто поглянути у відображення – з душі йде потік із емоцій Це кожного може спіткати на кожному кроці
Жалі любі мої Жалі, не повернути нічого Жалі не тримаю у серці Жалі, їм не бути в моєму житті Жалі, маю далі я йти Жалі, не повернути нічого Жалі не тримаю у серці Жалі, їм не бути в моєму життіTeksty umieszczone na naszej stronie są własnością wytwórni, wykonawców, osób mających do nich prawa.
