Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. Обступи мене, ліс! Хай зупиниться вся ця ватага, хай удариться люттю об спокій твоїх стовбурів.
Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду. Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць. Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу. Розпитаю, як справи у сосен, і звірів, і птиць.
Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті. Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму. А коли я, беззбройна, їм потім вийду назустріч, то вони позадкують, самі не знають чому.
(Ліна Костенко. Зі збірки поезій "Вибране" (1989)) Teksty umieszczone na naszej stronie są własnością wytwórni, wykonawców, osób mających do nich prawa. |
|