Вмирає день. Нестримне море брудною кров'ю палить небо. Солоний бруд в очах малює світ відверто і ганебно.
Між сірих хвиль, звиваючись, мов змій, умреш під риком гордості стихій.
І люто трощать хвилі твердь, од скель одламують каміння, немов несуть когось у смерть, у потойбіччя, безгоміння.
Вмирає день. Солоний дух осів у грудях тихо твердю. Бажання ввись, злетівши в ніч, Зустрітися зі смертю
Неба криці-блискавиці Розітнуть морські зіниці. Голос моря манить, кличе. Сіре, люте, таємниче...
Ти впізнаєш, ти відчуєш, шторм у дар приймеш, зруйнуєш, небо й хвилі пошматуєш. Ти впізнаєш, ти відчуєш!
І люто трощать хвилі твердь, од скель одламують каміння, немов несуть когось у смерть, у потойбіччя, безгоміння.
Між сірих хвиль, звиваючись, мов змій, умер під риком гордості стихій.Teksty umieszczone na naszej stronie są własnością wytwórni, wykonawców, osób mających do nich prawa.
