Скиртою попелу прикрите багно
освячених тіней, зруйнованих храмів..
Чекають на вічність сиві кістки,
затопчені в сніг.. Тлін не для них.

Гнилий оберемок на пригоршні землі
проросте бур'яном, щоб "не собі, не тобі".
Це твоя байдужість, короста думок,
вугляним відбитком на снігу новий крок.

Лишається в лісі, крізь чорне гілля,
спотвореним криком сказати ім'я,
щоб знали напевно, але все ж даремно,
отруту для "вірних", скалічених чемно...

зашморг на шиї?! Чи жити в негоді?!
Можливо ще лезо стане в нагоді..
Поглянь на залишені кимось сліди,
можливо це ти ними йшов ?! Куди?!

Відповідь сивих думок не зруйнує..
Спробуй бажати байдужість життя..
Кров має силу.. Вітер.. Земля..
Ти не збагнеш.. Хвора душа..

---

Teksty umieszczone na naszej stronie są własnością wytwórni, wykonawców, osób mających do nich prawa.