Ель: Простолюди палять косо... Бо я голий-босий філософ з зламаним носом. Оратор різноголосий, що в рими чаклує прозу, Яку приносе в’язень трьох полосок – Барига з п’ятосом! Вночі писав... Знову недосип... "Може вже досить цього чьосу!" – его гундосить! Та поки слова – оси – буду списувати стоси! До передозу! В морози й грози!
Рокс: Мої погрози в людські обози Пиносять сльози і розум... Взноси метаморфози, власне – козир, Коли курйози, що збивають з осі На серйозі я творю в своїй берлозі. Єдині гості – ехо тостів, які слухаєш зі злостю! І вишептуєш у простір... Студія – це костьол, де покладу я свої кості. Боротьба – як віра хрестоносців – Один суцільний розділ мозкових наростів! Цій корості на районі двадцять шостім Ростим твердиню... Нині школа репу з Волині Мутить магію Гудіні, прокляту в сьомом коліні! В філософії потрійній: правда гостра і тонка, Записана в колонки. Виплюнув бронхи – вона звучить уже в колонках! І тільки музика і чтиво в моїх перепонках!
Як сніг, на сцену падав, В пацанскіх латах і з постулатом! Картаті тиради можуть здолати вади! Квадрати сапати, чеканячи чітко чітку! Тільки мікрофон і вчення у вжитку.
Л.О.М.: По гримасі лиця – по ходу, я – псих! Потойбічний шум не стих... Мої квадрати для тих, У кого перо міцніше меча, Цінніше ніж в 20-их карбована монета! Урок по тактах для шкета з волинського гетто. По ходу, ви це чули і бачиди дето... В наших куплетах кульмінація секрета – Між листками пильного буклета Залишена пелюстка з пишного букета. На сцені сніги танули... Вода, ніби чарами, відбирала солі і піску гранули... Порізи леза рано рани ранили... Тому, хто служить сокровенно лиш тобі Та плоті від плоті твоєї... МС з філософськими питаннями в голові. З алтайськими шаманами в союзі На жертовного коня душі наводимо зглаз і порчі На таких як ти! Наївні панти в часи античні! Як у вченні філософа Фалеса та його послідовників – Анаксіандра й Геракліда, Утотожнюю квадрати силами природи. Мислителю не заважають паролі доступів і коди. Повторні по розписаних дворах походи... Наділені божим даром – в очі дроти, Прозорі душі поглинають мєсні залпом суєти...
Приспів
Тарік: Чи можна стерти те, що не написано? Слова поета загострити списами? Чи не пізно згадати про життя, що пропливає поруч? Усі слова влучають в ціль, хоча летять угору! Знайду не скоро. І в цю пору не вірю ворам – Запам’ятав зі вчора, Як здавалось, що знайшов свою дорогу... Перша думка була хибна. Та на все є воля Бога. Життя строге, колего... Життя – це не лего, І в ньому не легко знайти своє альтер-его! Друге Я – філософ... Як на психа дивляться на мене скоса, Палять думками! Я пішов із храму... Зумів упасти – значить встану! Підніму з собою всіх і влаштую терор! Маючи в озброєнні дух філософа і перо...
Приспів Teksty umieszczone na naszej stronie są własnością wytwórni, wykonawców, osób mających do nich prawa. |
|