Стежиною в долину Іде собі чума Тримає гордо спину Вона йде не сама
А поруч з нею хутко Біжать собі щурі Несуть знамена смерті Їх гострі пазурі
А там внизу, між пагорбів Блаженне місто спить Для грішників і праведних Близька вже смерті мить
Жорстокий Асмодей Заходить в кожен дім Холодний подих смерті Заходить разом з ним
На пагорбі самотньому Стоїть порожній дім Колись там жили люди Та вдарив в нього грім
Чума прийшла непрохана І швидко за поріг Спочатку вмерла жінка Немов весною сніг
За нею почорнілий Пішов і чоловік Залишилися діти - Недовгим був їх вік
На пагорбі самотньому Стоїть порожній дім В саду серед дерев Могили поруч з ним
Криваве сонця око Вдивляється униз Там люди мов мурахи На площу зносять хмиз
Оскаженілий натовп Розлючено гуде По площі гола й зв’язана Красуня відьма йде
Масні попівські губи Облизує язик Який брехати людям Давно безкарно звик
Кричить свята горлянка Чума її вина У відповідь весь натовп - ”Нехай згорить вона !”Teksty umieszczone na naszej stronie są własnością wytwórni, wykonawców, osób mających do nich prawa.
